Захисник ФК Чернігів Олексій Зенченко став пʼятим гравцем в історії клубу, який провів 100 офіційних матчів у жовто-чорній формі. У розмові з пресслужбою «тигрів» чернігівець згадав найемоційніші поєдинки, поділився спогадами про перші дні повномасштабного вторгнення та розповів, як це — бути капітаном команди рідного міста.

— Яка тобі гра з усіх ста запам’яталася найбільше?
— Матч із Епіцентром у Другій лізі, ще до початку повномасштабного вторгнення. Ми тоді перемогли 3:2 — по емоціях і розвитку подій це був, мабуть, найяскравіший поєдинок.

— А є гра, яку навпаки хочеться забути?
— Є й такі. Наприклад, матч із Карпатами у Львові, коли пропустили п’ять м’ячів.

— З якою командою хотів би ще зустрітись у чернігівських кольорах?
— З тими ж Карпатами — зараз, думаю, точно зіграли б краще (усміхається).

— Ти вже пройшов шлях від аматорів до Першої ліги. А мрієш зіграти за «тигрів» у Прем’єр-лізі?
— Звичайно, хотілося б. Думаю, кожен у нашій команді прагне цього. Але не зациклююсь — просто працюю й рухаюсь уперед.

— Ти універсальний гравець. Яка позиція зараз найзручніша для тебе?
— Центральний захисник. Саме на цій позиції провів більшість матчів і почуваюся найкомфортніше.

— Ти не раз виводив команду на поле як капітан. Як це — бути капітаном клубу зі справжньою чернігівською ДНК?
— Це дуже приємно й водночас відповідально. Вдячний партнерам, що довірили мені таку роль.

— Ти прийшов у команду ще у травні 2019 року. Тоді міг уявити, що досягнеш такого статусу?
— Якщо чесно, ні. Ми тоді грали в аматорському чемпіонаті, а щодо Другої ліги були сумніви. Про Першу навіть не думав.

— Як на тебе вплинув головний тренер Валерій Чорний?
— Валерій Анатолійович завжди вчив нас грати на м’ячі, бути агресивними у відборі, не боятися суперника. Він багато зробив для нашої впевненості — і технічно, і психологічно.

— Як ти пережив перші дні повномасштабного вторгнення?
— Було дуже важко. Сину тоді ще не було року. Було багато страху за сім’ю, за місто. Не розумів, що буде далі…

— Ти один із найдосвідченіших гравців. Можеш себе назвати лідером роздягальні?
— Не скажу, що я лідер, але можу підбадьорити, завести команду. У нас багато таких хлопців — усі з характером.

— Пам’ятаєш, на що витратив перші зароблені в клубі гроші?
— Якщо відверто, не пам’ятаю (сміється).

— Назви три речі, пов’язані з клубом, які взяв би на безлюдний острів.
— М’яч, форму й маленькі ворота — без футболу не проживу!

— Найсмішніша історія за роки у клубі?
— Було якось тренування, а в цей день мала бути зарплата. Дмитро Миколайович, як завжди, сказав: «Грошей нема». А через десять хвилин вибігає на поле — і з кишень усі гроші повипадали (сміється).

— Що порадиш хлопцям з Академії, які мріють пройти твій шлях?
— Наполегливо працювати. Зараз — час можливостей. Якщо є бажання, усе можливо.

— Кріштіану Роналду хоче забити 1000 голів. А скільки матчів за ФК Чернігів хочеш провести ти?
— Нехай буде удвічі більше, ніж уже зіграв.