Головний тренер ФК Чернігів U-14 Антон Бойченко підбив підсумки першої половини сезону: надав свою оцінку грі та результатам команди, детально розповів про емоції команди після першої перемоги на новому для себе рівні та поділився своїми сподіваннями на майбутнє.

— Антоне Вікторовичу, як оціните гру та результати команди на цьому відрізку сезону?

— Якщо брати структуру гри, то вона була непоганою. А от щодо результату — хотілося б більшого. У деяких матчах недобрали своїх очок, інколи не вистачало налаштування. Є над чим працювати, ми не зупиняємося і продовжуємо працювати без вихідних — ніхто ще не пішов на канікули.

— Для ваших гравців це перший академічний сезон. Як хлопці адаптувались до нового для себе рівня?

— Я ще рік тому, коли почав працювати з цією віковою групою, казав, що ми готуємось до Чемпіонату України. Пояснював, що це зовсім інший турнір. Тут інша відповідальність — за вами будуть уважніше дивитись і більше вимагати.

До цього вони виступали на турнірах, де в першу чергу акцент був на розвитку, а тепер важливі і якість футболу, і результат.

Дехто прислухався до порад, дехто вже мав досвід гри на такому рівні. Але це все ще діти — до старту змагань вони не можуть повністю усвідомити реальний рівень. Після перших трьох турів це розуміння прийшло. Перші ігри були важкими, була невпевненість і мандраж. Але друга половина кола вже вийшла набагато впевненішою.

— Наскільки складно було виступати фактично на два фронти — у Вищій лізі НЛМ та чемпіонаті області?

— На область ми грали двома складами. За перший склад виступали ті, хто має більше хвилин у Вищій лізі, за другий — ті, хто менше. Кількість матчів тримала всіх у тонусі, не давала розслабитись. Постійно потрібно готуватись до нового суперника — це сприяє розвитку і створює здорову конкуренцію. Як кажуть, найкраще тренування — це гра. А ігор у нас за два з половиною місяці було дуже багато.

— Які емоції були після першої перемоги на новому рівні — у дербі з Юністю (2:1)?

— Ми всі були задоволені своєю грою. Хлопці дуже переживали — навіть ті, хто залишився на лавці. Коли пролунав фінальний свисток, ми вибігли на поле і раділи — видно було, що вони заслужили цю перемогу.

Тижнем раніше ми вже грали з Юністю на виїзді. Тоді пропустили на шостій хвилині та не змогли дограти матч через тривоги. Тому вдома вже чітко розуміли, чого очікувати від суперника. Хоч і пропустили першими, це нас не зламало, а навпаки — розізлило. Забили один, потім у другому таймі другий і довели матч до перемоги.

— Півзахисник Матвій Широкан забив уже три м’ячі. Кого ще можете відзначити?

— Є ще Андрій Дука. Він теж забив три голи — два за нашу вікову групу і ще один за U-15. Він багато дає команді, завжди викладається на максимум. Думаю, Андрій — один із тих, хто провів найбільше хвилин цього сезону, як і Матвій.

У нас є лідери, їх видно на полі. І ми хочемо, щоб таких лідерів ставало більше — щоб кожен у команді заслуговував на похвалу.

— У Вищій лізі регулярно грають і молодші хлопці 2013 року народження (Саввіді, Гладишев, Печера). Як оціните їхній внесок?

— Печеру (центрального захисника) і Гладишева (воротаря) ми брали точково — закрити проблемні позиції. І вони впоралися. Саввіді з дитинства тренується з цією групою, хоча сам він 2013 року народження. Він грав трохи менше, але в усіх важливих матчах виходив на поле. У грі з Юністю взагалі відіграв увесь матч і зробив великий внесок у перемогу.

Це ті гравці, на яких можна покластися. Але треба думати і на наступний сезон, коли 2013 рік уже гратиме окремо. Нам потрібно створити умови, щоб максимально працювати складом 2012 року народження.

— Як оціните індивідуальний прогрес футболістів U-14?

— Є багато хлопців, які прогресують. У більшості вже з’являється розуміння, що ми від них вимагаємо. Ми наголошуємо на їхньому розвитку, додатково працюємо над вправами 1-в-1 та 2-в-1, де вони можуть проявити індивідуальну майстерність. Це тривалий процес, але прогрес уже помітний у матчах.

— Чи є в команди тактичні проблеми?

— Я би не сказав, що є одна конкретна тактична проблема. Тактично ми виглядали непогано. Але стабільно можуть виходити 15–17 гравців, а є ті, хто ще не до кінця розуміє наші вимоги. Це нормально — хтось сприймає інформацію швидше, хтось повільніше. Ми постійно працюємо над цим, щотижня маємо тактичні заняття.

— З ким були найважчі матчі і чому?

— Виділю два поєдинки: КДЮСШ-14 (1:8) та Десна (0:5). Обидва ми провалили.

Проти КДЮСШ-14 вийшли фізично сильніші хлопці — високі, міцні, швидкі. Пропустили два м’ячі до 10-ї хвилини й опустили голови. З Десною ситуація схожа — два швидкі пропущені голи, і хлопці морально здалися.

Головна проблема — недостатня віра в себе. Не тактика і не техніка. Інколи треба просто перебороти себе в голові і дати бій до останнього, незалежно від рахунку.

— Ви орієнтуєтесь на турнірну таблицю чи на розвиток гравців?

— Ми дивимося на таблицю. Керівництво поставило завдання посісти 4-те місце, і я вважаю, що в нас є всі шанси. Але паралельно ми працюємо над розвитком: технікою, тактикою, самодисципліною.

— Які ваші очікування на другу частину сезону?

— Хочеться набрати якомога більше очок і підтвердити це якісною грою. Щоб люди приходили на матчі й бачили — свою дитину можна сміливо приводити саме в цей клуб. У нас реально крута академія, і ми працюємо виключно заради розвитку дітей, щоб у майбутньому хтось із них став справжнім футболістом.