Після рішення CAS у справі матчу ФК Чернігів — Металіст клуб уперше детально коментує хід подій, позицію клубу та причини звернення до міжнародного спортивного суду.

Про ключові моменти справи, хронологію подій того дня та бачення клубу розповів генеральний директор ФК Чернігів Микола Синиця.

— Чому клуб так довго не коментував ситуацію публічно?

— Ми свідомо утримувалися від публічних заяв, поки тривав юридичний процес. Хоча запитів було дуже багато — і від уболівальників, і від медіа.

У нас було достатньо фактів та аргументів, про які хотілося говорити ще тоді. Але ми сподівалися на об’єктивний розгляд справи й не хотіли емоційними заявами впливати на процес чи переводити ситуацію в публічний конфлікт.

Ми бачили всі повідомлення та запитання від уболівальників і розуміли бажання людей почути пояснення. Але вважали правильним дочекатися завершення всіх юридичних процедур.

— Що саме, на вашу думку, є ключовим у цій справі?

— Найголовніше — офіційне рішення делегата матчу та головного арбітра про проведення гри після відбою повітряної тривоги. Саме це рішення є центральним у всій історії.

У нас є відповідний бланк, де письмово зафіксовано рішення «грати». Є фото цього документа. Є відео з камер стадіону. Є свідки всіх подій.

І ми досі не отримали чіткої відповіді на головне питання: чому команда може відмовитися виходити на поле після того, як офіційні особи матчу ухвалили рішення гру проводити.

— Якою була хронологія подій того дня?

— Матч мав розпочатися о 12:30, але через повітряну тривогу команди очікували подальших рішень відповідно до регламенту.

Попередньо між клубами та офіційними особами була погоджена процедура: у разі відбою тривоги командам надається 25 хвилин на підготовку та розминку перед початком матчу. Відбій тривоги пролунав о 13:41. На той момент делегат лише почав процедуру, яка передбачена регламентом після 60 хвилин очікування.

Приблизно о 13:30 він почав друкувати відповідний бланк та готуватися до його заповнення. При цьому саме засідання чи нарада, передбачені регламентом, фактично проведені не були — очевидно, через те, що дуже швидко після цього пролунав відбій тривоги.

Після сигналу про відбій усі учасники матчу почали діяти відповідно до попередньо погодженого плану. Це чітко видно на записах камер: команди повернулися до своїх роздягалень для підготовки до виходу на поле, арбітри також пішли до своєї кімнати. Усе свідчило про те, що матч буде дограний.

Більше того, було погоджено новий час початку гри — 14:10. Це підтвердили і арбітр матчу, і делегат.

Відповідно, після сигналу про відбій делегат припинив заповнення «бланку рішення про продовження/припинення матчу» на тому, що і делегат і арбітр написали в ньому «продовжити» і поставили свої підписи. Всі сторони почали готуватися до проведення гри.

Однак приблизно через три хвилини після відбою представник Металіста, який перед цим виходив на телефонну розмову, повернувся та повідомив делегату, що команда не буде продовжувати матч.

Це стало несподіванкою як для делегата, так і для представників нашого клубу. Делегат одразу повідомив про це начальника нашої команди, і ми були відверто шоковані такою позицією.

У цей момент футболісти ФК Чернігів уже перебували на полі та проводили розминку. Водночас гравці Металіста готувалися у своїй роздягальні до виходу на поле, але в підсумку так і не вийшли на матч.

— На які норми регламенту посилався клуб?

— Тут дуже важливе точне формулювання регламенту:

«Якщо тривалість повітряної тривоги перевищує 60 хвилин, Делегат матчу/спостерігач арбітражу спільно з арбітром (після консультації з представниками команд та представником відповідної обласної/міської військової адміністрації) можуть ухвалити рішення про припинення проведення матчу в цей день».

п.4 ст.29 говорить про те, що «Делегат спільно з арбітром можуть ухвалити рішення про припинення проведення матчу у цей день». Такого рішення прийнято не було. Навпаки, письмово зафіксовано рішення про проведення матчу.

Виключне право арбітра і делегата приймати рішення по матчу, доречі, повністю визнає і Металіст у своїх поясненнях.На нашу думку, це формулювання є чітким та однозначним. Команди можуть висловлювати свою позицію під час консультацій, але остаточне рішення ухвалюють саме делегат та арбітр. І вони ухвалили рішення — матч проводити.

— На вашу думку, чи були маніпуляції чи фальсифікації під час розгляду справи?

— Так. За одним із таких фактів ФК Чернігів ще у січні 2026 року подав окрему заяву до КДК УАФ, за якою було відкрито окреме провадження. Однак станом на кінець травня клуб не отримав жодної відповіді: додаткові матеріали не були запитані, а дата розгляду справи так і не призначена.

Про причини такого ігнорування нам залишається лише здогадуватися. Тому ФК Чернігів готовий надати коментарі та відповідні матеріали всім зацікавленим журналістам.

— Чому клуб вирішив іти до CAS?

— Це було не емоційне рішення. Ми консультувалися з кількома спортивними юристами та залучили профільного адвоката, який представляв інтереси клубу. І всі спеціалісти, з якими ми працювали, трактували цю ситуацію як порушення регламенту з боку Металіста.

Тому що якби офіційні особи ухвалили рішення не грати — жодних питань з нашого боку не було б. Але вони ухвалили прямо протилежне рішення — проводити матч. І це було письмово зафіксовано.

— Ви говорили, що ця ситуація є безпрецедентною для українського футболу воєнного часу. Чому?

— Тому що за всі сезони війни в Україні не було жодного випадку, коли після відбою повітряної тривоги та рішення офіційних осіб про проведення матчу команда просто залишала стадіон.

У всіх попередніх випадках рішення про непроведення гри ухвалювалося тоді, коли тривога ще тривала. Тобто існувала об’єктивна безпекова причина. У нашій ситуації тривога вже завершилася, світлового дня було достатньо, жодних додаткових загроз не існувало, а офіційні особи ухвалили рішення грати. Попри це команда суперника вирішила поїхати.

— Чи вбачає клуб у цьому порушення спортивного принципу?

— Так. ФК Чернігів завжди виступав за те, щоб усе вирішувалося саме на футбольному полі. У день матчу наша команда була на полі, проводила розминку та готувалася до гри згідно з календарем і регламентом. Водночас команда суперника вирішила залишити стадіон.

Ми також не можемо ігнорувати той факт, що у Металіста на той момент були кадрові проблеми — команда не могла розраховувати на кількох футболістів через виклики у збірну та травми. Саме тому у нас склалося враження, що перенесення матчу було значно вигіднішим для суперника з точки зору спортивної ситуації.

— Чому справа розглядалася так довго?

— Спочатку КДК УАФ кілька разів переносив засідання, а сам розгляд тривав понад три місяці. Після цього ми ще тривалий час очікували на повний текст мотивувальної частини рішення, без якого клуб не мав можливості подати апеляцію.

Аналогічна ситуація повторилася і після апеляційного розгляду — знову очікування повного тексту рішення та втрата часу.

Лише після отримання всіх необхідних документів клуб отримав право звернутися до CAS. Ми скористалися цим правом, зібрали весь необхідний пакет матеріалів, провели масштабну юридичну роботу, підготували документи та переклади відповідно до міжнародних вимог.

При цьому сам CAS, на нашу думку, працював достатньо оперативно та не створював штучних затримок у процесі.

Водночас уже під час розгляду справи у Лозанні ми знову зіткнулися із затягуванням строків з боку інших учасників процесу. Зокрема, УАФ просила додатковий час для подання своїх пояснень, а також ініціювала перенесення дат окремих процедурних етапів та слухань.

Металіст фактично самоусунувся від процесу: клуб майже не надавав розгорнутих пояснень, обмежувався короткими письмовими відповідями та зрештою попросив розглядати справу без своєї участі.

Саме тому ситуація, яка виникла ще восени, розтягнулася більш ніж на вісім місяців — практично до завершення чемпіонату. І сьогодні ми маємо наслідки цього затягування: невизначеність щодо календаря, перенесення турів та необхідність терміново шукати місце для догравання матчу наприкінці сезону.

На нашу думку, за належної оперативності це питання можна було вирішити значно раніше — протягом кількох місяців, ще до вирішальної частини чемпіонату. Тому важливо наголосити: затягування процесу точно не було позицією ФК Чернігів. Клуб із самого початку був зацікавлений у максимально швидкому, прозорому та остаточному вирішенні ситуації.

— Яке враження залишив розгляд у CAS?

— У нас залишилися питання. Для нас виглядало доволі незвично, що коротке рішення про відмову було надіслане фактично через 40 хвилин після завершення слухання. Наскільки нам відомо, у подібних міжнародних процесах зазвичай навіть короткі рішення займають щонайменше кілька робочих днів.

Натомість цього разу рішення було отримане пізно ввечері у п’ятницю — майже одразу після завершення засідання.

Ми не хочемо робити категоричних висновків із цього факту, але така оперативність виглядала для нас нетиповою. Повний текст рішення ми очікуємо, отримаємо його у періоді від трьох до шести місяців, та обов’язково його проаналізуємо.

Тому що станом на зараз у нас залишається головне питання, на яке ми так і не отримали чіткої відповіді: чому команда може відмовитися проводити матч навіть після того, як офіційні особи матчу — арбітр та делегат — ухвалили рішення гру проводити.

Саме це рішення було зафіксоване письмово. І якщо в подібній ситуації команда все одно може просто залишити стадіон без жодних наслідків, тоді виникає фундаментальне питання щодо самого механізму застосування регламенту.

Адже виходить, що остаточне рішення про проведення матчу фактично ухвалюють уже не офіційні особи, визначені регламентом, а самі клуби — залежно від власних обставин чи бажання грати саме в конкретний день.

— Який головний висновок клуб робить із цієї історії?

— Ми до кінця пройшли весь юридичний шлях, тому що вважали це принциповим питанням — і для клубу, і для самого розуміння спортивного принципу та застосування регламенту.

ФК Чернігів був і залишається за те, щоб доля матчів вирішувалася на футбольному полі, відповідно до календаря, регламенту та рішень офіційних осіб матчу. Саме за це ми й боролися протягом усіх цих восьми місяців.